Світловодськ – місто обласного підпорядкування, Олександрійського району Кіровоградської області. Світловодськ розташований на правому березі Дніпра, на схилі Табурищанського мису, за 130 кілометрів на схід від Кропивницького і за 18 кілометрів на північ від міста Кременчука Полтавської області. Сьогодні до складу Світловодської міської територіальної громади входить місто Світловодськ, селище Власівка (розташоване на лівому березі Дніпра), села Вільне, Велика Скельова, Миронівка, Озера, Павлівка, Талова Балка.

Світловодськ – наймолодше місто області, однак історія цієї території дуже давня. Сучасний Світловодськ успадкував минуле старовинного Крилова, Новогеоргіївська та села Табурище. Під час спорудження Кременчуцької ГЕС вони були перенесені, оскільки підпадали в зону затоплення водами Кременчуцького водосховища та об’єднані з селищем гідробудівників під спільною назвою Хрущов.

В 1961 році селищу було присвоєнно статус міста з тою ж назвою. З 1962 року місто називалося Кремгес, а з 1969 – Світловодськ.  

Місцевість, де знаходиться Світловодськ, була заселена ще в глибоку давнину. В околицях колишніх міст Крилова та Новогеоргіївська а також біля села Табурища було виявлено велику кількість археологічних пам’яток. Найбільш ранні з них відносяться до неоліту (ІV-ІІІ тисячоліття до нашої ери).

Нерідко зустрічаються поселення середнього періоду бронзового віку (ІІ тисячоліття до н.е.).

У 1956 році експедицією Інституту археології Академії Наук УРСР в районі Новогеоргіївська було виявлено також ряд городищ передскіфської чорноліської культури. Розкопки дали підстави зробити важливе для історії фортифікації в Середньому Подніпров’ї відкриття. Стало відомо, що чорноліські городища укріплялися вкругову земляними валами, і, що особливо важливо, оточувались дерев’яними стінами, рубленими з колод у формі клітей.

В 1975 році під час земельних робіт на території Нового міста (одного з мікрорайонів Світловодська) у ґрунті було виявлено поховання, які дослідники віднесли до пізньоскіфського часу ІV-ІІІ ст. до н.е. Цей ґрунтовий безкурганний могильник досліджувався протягом др. пол.70-х-поч.80-х рр. минулого століття і дав науці значний археологічний матеріал.

Найбільш цікавими і добре збереженими, є слов’янські поселення, які відносяться до часу, що передував утворенню давньоруської держави. Тут виявлено ціле скупчення подібних поселень. Деякі з них дали важливий археологічний матеріал, за яким вчені виділили окрему археологічну Пеньківську культуру (за назвою села Пеньківка, поблизу Новогеоргіївська). Датуються вони VІ – початком ІХ ст. н.е.

Дослідники вважають, що в районі Тясмину проживали слов’янські племена уличів. Отже, виявлені тут слов’янські поселення, очевидно, слід вважати улицькими.

Стародавні слов’янські племена, що селились в районі гирла Тясмину, мали торгові і економічні зв’язки з містами Римської імперії. Про це свідчать великий скарб римських монет, знайдений в районі Крилова-Новогеоргівська наприкінці ХІХ ст. Абсолютна більшість монет карбовані в другій половині І-на початку ІІ ст. н. е.

В ХІ-ХІІ ст. н. е. місцевість входила до складу території Київської Русі.

Навколо міста розташовуються кургани, споруджені в давні часи, судячи із результатів досліджень, представниками різних археологічних культур.

Слід зауважити, що археологічні об’єкти, що розташовувались неподалік сучасного міста по берегам річок Дніпра, Тясмина, Цибульника, потрапили у зону затоплення водами Кременчуцького водосховища і, на жаль, не можуть бути дослідженими.

Археологічні об’єкти і знахідки, виявлені в районі розташування міста та його округи, свідчать про те, що територія сучасного Світловодська і його околиць була заселена з давніх часів.

Перша писемна згадка про край датується XII століттям. В "Київському літописі" говориться: "Князья Святослав Всеволодович Черниговский и Рюрик Ростиславович Белгородский... на ловь по Днепру в лодиях на устие Тесмени, и ту ловь деяша, и обловившися множеством зверей..." Тесмень (Тясмин) — притока Дніпра, на якій стояв Новогеоргіївськ. До 1821 року вживалась назва Крилов, яка, очевидно, походить від слів "криті лови". Пік слави Крилова припадає на час Визвольної війни XVII ст.

Варто згадати битву 1625 року 20-тисячного загону повстанців, очолюваних гетьманом Марком Жмайлом з 30-тисячною польською армією, якою командував гетьман Конецьпольський. Дмитро Яворницький вказує, що місцем битви є берег р. Цибульник біля села Табурище. Іван Тиктор в "Історії українського війська" вказує, що "козацька артилерія" містилась у Крилові. 1647 роком датується перебування у Криловській фортеці в ув'язненні Богдана Хмельницького.

Як місто Крилов було започатковано у 1616 році, коли польський король на прохання старости Чигиринського Даниловича дарував місту Магдебурзьке право. В 1674 році при гетьмані Самойловичу місто було зруйноване.

У 80-х роках XVII ст. на правому березі Тясмину, навпроти Крилова польського, виникла слобода з російських розкольників і польських вихідців. В 1732 році слобода стала підпорядкована Миргородському полку, а в 1741 стала сотенним містечком і отримала назву Криловський шанець. В 1764 р. Криловський шанець став посадом Катеринославського намісництва. В 1795 році Катерина II дала указ генерал-губернатору Зубову про переведення повітового містечка Олександрія в Крилов і найменуванням останнього Олександрією. В 1806 році місту Олександрії, повернуто статус повітового і перенесено на колишнє місто, а Криловський посад було відновлено.

В 1821 році заштатне місто Крилов було віднесено до Орденського кирасирського полку. У 1822 року місто було перейменовано на Новогеоргіївськ. Доля полку пов'язана з перебуванням у ньому майбутнього поета-лірика Афанасія Фета, в спогадах якого знаходимо опис тогочасного міста.

У 1860 році місто Новогеоргіївськ разом з містами південних поселень було передано в підпорядкування Міністерству внутрішніх справ. Місто здобуло славу завдяки ремісникам. Тут були розвинуті шевське, кожушне, столярне, бондарне, екіпажне ремесла. Діяли салотопні та свічкові заводи. Відомий край покладами граніту і гончарних глин.

За даними 1910 року, Новогеоргіївськ стоїть попереду всіх міст Херсонської губернії по кількості ярмарків і торжків. Дані про Новогеоргіївськ знаходимо в книзі Леонтія Похилевича "Сказание о населенных местностях Киевской губернии" 1864 р.; "Городские поселения в российской империи" 1865; "Географическо-статистическом словаре" 1873; "Россия, Полное географическое описание нашего отечества" 1910; "Енциклопедическом словаре Брокгауза и Ефрона" 1897; Опис міста кінця XIX століття зробив Новогеоргіївський священник Василь Шахов і оприлюднив у "Доповненнях до Херсонських єпархіальних відомостей". Дані про місто початку XX століття включено до видання "Города России в 1910-1914 г".

Сьогоднішній Світловодськ умовно поділено на мікрорайони. Хмельницький - колишнє село Табурище, яке своєю назвою завдячує козацькому табору. Кінцем XVI ст. датується згадка Еріха Лясоти про татарську мечеть і "немалое селение" на місці сьогоднішнього Світловодська. Цікаві дані про Табурище знаходяться в книзі В.Гошкевича "Клады и древности Херсонской губернии", 1903 р.

Другою половиною XVIII ст. датується поселення під назвою Ревівка — Заводський мікрорайон, яке заснували вихідці із Сербії. Із зони затоплення водосховищем було перенесено районний центр і населені пункти району. Серед них до найдавніших в краї відноситься "местечко Вороновка", позначене ще на карті французького інженера Боплана (початок ХVІ ст.) Сьогодні від колишньої Воронівки лишилася лише назва острова.

Новогеоргіївці компактно переселилися у район селища гідробудівельників, який отримав назву Садовий. Тут переважають приватні забудови з присадибними ділянками.

Світловодськ - одне із небагатьох міст, які в самому своєму центрі мають такий великий за площею і давній за насадженням лісово-парковий масив — це парк культури та відпочинку ім. Тарас Шевченка. Його площа становить більше 100 га, а перші посадки кримської сосни було закладено в 1912 році для захисту Табурища від сипучих пісків, розташованих на висотах на північний захід від села. Сьогодні цей парк розділяє Шевченківський і Приморський мікрорайони. Останній є місцем, де було побудовано одні із перших будинків для гідробудівельників, які прибули на береги Дніпра в 1954 році.

Використані джерела:

1.         Світловодськ. Історично-публіцистичний нарис, Світловодськ, 2004., стаття Аболмасової О.П. «Із вирію тисячоліть».

2.     Бутко А.О. Давня історія сучасної Світловодщини (на основі археологічного матеріалу), Світловодськ, 2014.

3.     Журавський В. Світловодськ: місто і люди / В. Журавський, О. Верстюк,

4.     Зленко А. А. Хроника о городе Новогеоргиевске (о городе,которого нет).

Светловодск, 2011.

5.     Зленко А. А. От Крылова до Новогеоргиевска. Кременчуг, 2013.

6. Л. Мезенцева-Журавська. – Кіровоград: Антураж-А, 2004.

7. Світловодськ: 50-річчю м. Світловодська присвячується. – Світловодськ: ТОВ «Видавничий будинок», 2004.