Битва на Куруковому озері

Початок ХУП ст. ознаменувався посиленням польського гноблення на Україні. Це, в свою чергу, викликало незадоволення селян України, яке виливалося в ряді повстань, заворушень, масового покозачення. У той же час польський уряд часто використовував козацькі загони для війни з військам інших держав. Тоді кількість козацьких військ різко зростала. По закінченні ж воєнних дій польські магнати намагалися зразу скоротити чисельність козаків, обмежити вплив Запорозької Січі на населення України. 

Вже 18/28 жовтня 1621 р., тобто через 2 тижні після закінчення Хотинської війни, уряд Польщі створює комісію для впорядкування реєстру. Передбачалося звести реєстр до 3 тис. чол., решту повернути під владу магнатів, обмежитися виплатою встановлених раніше 40 тис. чол. злотих на рік. 

10 квітня 1622 р. помирає Сагайдачний, а його наступником стає Оліфер  Оспанович Голуб, який ближче стояв до козацьких низів. Все це, разом із наявністю чисельного козацького війська, створювало серйозну небезпеку для польських магнатів в Україні. 

До літа 1625р. польський уряд зумів зібрати проти козаків значні сили. 15 вересня на чолі коронного війська в Україні виступив коронний гетьман Станіслав Конецьпольський, якому було підпорядковано посполите зрушення українських воєводств, близько 30 тис. чоловік. 

11 жовтня 1625 року коронне військо підійшло до Канева. У місті було лише близько 3 тис. козаків. Не бажаючи підкоритися панам, вони вийшли з міста і попрямували до Черкас, куди стягувалися козацькі загони з інших міст. З Черкас вони рушили далі на південь у напрямку на Запоріжжя. На р. Цибульник біля с. Табурище козаки зустрілися із запорожцями, яких очолював Марко Жмайло. 

Біля с. Табурище, неподалік від містечка Крилова, козаки заклали табір. Загалом тут зібралося близько 20 тис. козаків. Коронне військо поспішало до Табурища, спустошуючи села та містечка, вбиваючи мирних жителів. 

24 жовтня Конецьпольський підійшов із військами до Крилова. Він послав до козаків своїх комісарів з вимогою підкоритися постанові сейму про скорочення реєстру до 5 тис. чоловік та повернення решти під владу магнатів. Увечері до Конецьпольського з'явилося 13 козацьких старшин. Вони оголосили, що козаки не бажають виконувати жодного із запропонованих пунктів. У відповідь Конецьпольський затримав козацьких старшин з метою виграти годину, а вранці раптово напасти на козацький табір. 

На світанку 29 жовтня Конецьпольський кинув свої сили проти козацького табору. У середині рухалося коронне військо Конецьпольського та загони посполитого рушення під початком Збаразьких. Правим крилом командував київський воєвода Хома Замойський, лівим – галицький каштелян Мартін Казановський. 

Переговори розпочалися 3 листопада, обидві сторони поводилися досить люб'язно. 4 листопада козаки обрали гетьманом Михайла Дорошенка, який 5 листопада надіслав С.Конецпольському декларацію з готовністю підписати угоду. 6 листопада посли-комісари Речі Посполитої Якуб Собеський та Олександр Балабан, урочисто зустрінуті в полі перед табором 300-ми козаками та супроводжені до Дорошенкового шатра, прийняли присягу загального козацького кола. Мирна угода не передбачала традиційну видачу козацьких ватажків, погоджувалась не на 4-х, а на 6-тисячний козацький реєстр. Новопризначуваним козацьким старшинам уряд, аби забезпечити лояльність, погоджувався встановити окреме підвищене жалування